Клітина - первинна цеглинка Життя

повернутись на головну сторінку

 

Клітина в Міжклітинному просторі

- Ми, люди, стоїмо на землі і дивимось в простір, в небо… Отже, маємо Небо і Землю як фундаментальні філософські поняття. Ми є частиною Землі, проявленої форми, тому математично є значенням цифри «1». А ще ми оточені простором Неба, яке є безмежним та всепоглинаючим, що математично має значення цифри «0». Та всі живі створіння існують у формі Клітин або їх об'єднань. Тому Клітина теж умовно є Землею і відповідно цифрою один, а Міжклітинний простір є умовним Небом і цифрою нуль.
Отже, Клітина є первинною цеглинкою Живого існування. А «нулик» є умовна Порожнеча, вона в нашому випадку Міжклітинний Простір. Одиниця – Клітина (лат. – vita cellula), як первинна цеглинка Життя. Їх єдність – і є безпосередній факт Життя... Зрозуміти принцип їх непростих взаємин – наше з вами перше завдання...
- Тоді в дорогу?
- Давайте спробуємо... Почнемо з загального поняття про Клітину... Як ви знаєте, будь-який живий організм має кілька головних функцій: Харчування як самозабезпечення, Захист, Розмноження та поступове Старіння, яке веде до припинення існування.
Харчується ж Клітина через Мембрану.
Самозабезпечення – це вже взаємодія з Міжклітинним Простором: бере з нього необхідне для свого функціонування і туди ж віддає відпрацьоване.
Захист – це здатність відхиляти небезпеку, що виходить із Міжклітинного Простору і створює загрозу здоровому функціонуванню самої Клітини. Розмноження – за допомогою Поділу: передача інформаційних даних старого поля Клітини в нову Клітину, яка здатна більш ефективно пристосовуватися до нових умов існування в Міжклітинному Просторі...
- А що, ці умови змінюються?
- Постійно! Навколишній світ знаходиться в невпинному процесі руху, постійних змінах, тому одна Клітина з напрацьованим за час життя досвідом не може довготривало пристосовуватися до змін через незворотнє в часі Старіння! Ось! – Тому вона ділиться, концентруючи свій досвід і передаючи його в стислому вигляді дочірній Клітині... У цьому сенс Розмноження.
- Старіння обов'язкове?
- Так... Старіння – це послаблення інтересу до Життя, послаблення Захисту... Лінь від звикання до одного і того ж... Поле нашої планети постійно змінюється через зміну взаємного положення інших планет у Сонячній системі, і така мінливість вимагає толерантності та нових пристосувань. Стара Клітина має наповнену пам'ять інформацією про колишні пристосування, тому їй складно опановувати нові умови життя... Молода ж – має чисту первинну пам'ять, тому їй легко сприймати нові умови і адекватно адаптуватися у постійно мінливому Міжклітинному Просторі...
... А ще її Его (лат. ego-я)... За життя у Клітині накопичується енергія конфлікту з зовнішнім світом, із-за чого зростає її Его, яке заважає пристосуватися до нових умов проживання в Міжклітинному Просторі... В процесі ділення Клітина передає дочірній свій сконцентрований досвід Его як чітку підсвідому форму поведінки...
Дочірній Клітині не потрібно думати як чинити в основі своєї діяльності – є програма дій від Материнської Клітини. А ось пристосовуватися до нових умов – завжди будь ласка! – Пам'ять чиста, і можна експериментувати.
- Плекаючи власне Его і теж згодом старіючи?
- Так створений Світ. Вихор, Коловорот...

Клітина та її властивості

- Клітина за своєю роллю – основна структурно-функціональна одиниця всіх живих істот. І в ній зосереджені всі основні властивості живого організму. Перш за все вона, як і будь-яка жива істота, є споживачем життя, бо використовує енергію, раніше акумульовану в органічних сполуках, які споживає в якості їжі.
- Однозначно Хижачка!
- І в тому є еволюційний сенс. Завдячуючи постійному споживанню енергії із зовні вона видозмінюється в процесі розвитку.
- Обмінюючись інформацією з зовнішнім середовищем?
- Звісно, їй доводиться підтримувати обмін з навколишнім середовищем, з Міжклітинним Простором. А отже, вона здатна реагувати на роздратування, які надходять із зовні.
Отже, вона змушена адаптуватися (пристосовуватися) до змін навколишнього середовища. Здатна також відновлювати свою цілісність (самореанімація) при пошкодженнях. І як квінтесенція – здатна розмножуватися.
Всі ці властивості ми можемо спостерігати.
І через переосмислення побаченого розуміти ІСТИНУ живого творіння...
То ж тепер намагайтесь запам'ятати основні терміни, які нам будуть потрібні далі в нашому входженні у світ фізіології Людини:
1. Поглинання і засвоєння: здатність поглинати, а потім використовувати поживні речовини зі своєї поверхні. Тому є Споживачем життя...
2. Екскреція: здатність виділяти через свою поверхню кінцеві продукти метаболізму – чужорідні речовини і залишки клітинних органел. А ще цікаво, що екскременти одних організмів являються теж їжею, тільки для інших організмів.
3. Секреція: здатність синтезувати специфічні речовини і виділяти їх, як для використання іншими клітинами і тканинами організму, так і в зовнішнє середовище для інших важливих функцій.
Продуктивність і Сенс...
4. Дихання: це здатність окислювати органічні харчові речовини, вивільняючи з них енергію. Спосіб харчування електромагнітною силою.
5. Ріст: збільшення розмірів і маси. Ми намагаємося рости, протистояти саморозпаду, силі Ентропії...
6. Подразливість: здатність реагувати на різні впливи фізичної, хімічної або електричної природи.
Дотик, зовнішнє середовище і струми ззовні... Потрібно їх відчувати, щоб знати, що відбувається у світі навколо нас.
7. Збудливість: здатність відповідати реакцією збудження на дію подразника. І відповідно реагувати на вплив зовнішнього середовища.
8. Провідність: хвиля збудження, що поширюється по клітинній поверхні від місця дії подразника. Інакше як нам зрозуміти, що і де відбувається?
9. Скоротність: укорочення клітини у відповідь на подразнення. «І досвід - син важких помилок»... Стиснення і концентрація...
10. Розмноження: відтворення собі подібних клітин. Щоб залишитись далі після своєї смерті...

- Також слід знати головні компоненти Клітини: Ядро і Цитоплазма, відділені Мембраною, яка відіграє важливу роль в забезпеченні внутрішнього та міжклітинного обміну. Саме їх ми і будемо розглядати далі більш поглиблено.

 

продовження книги  *   про Уяву